Завантаження...
Цей процес відбувається не швидко і потребує участі вузькопрофільних спеціалістів та спеціально розроблених програм. За останні роки до фізичної реабілітації українських військових приєдналася велика кількість іноземних спеціалістів. Програми реабілітації для українських військових існують в Канаді, США, Німеччині, Ізраїлі та інших країнах.
Анатолій
Харитоненко
Цей процес відбувається не швидко і потребує участі вузькопрофільних спеці return (алістів та спеціально розроблених програм. За останні роки до фізичної реабілітації українських військових приєдналася велика кількість іноземних спеціалістів. Програми реабілітації для українських військових існують в Канаді, США, Німеччині, Ізраїлі та інших країнах.
Професійні кордони, культурна чутливість, а також безпека та захищеність
На ряднині у дворі Анатолія Харитоненка, сторожа Іванківського музею, у перший день повномасштабної війни лежало картин на кілька мільйонів гривень. Шедеври Марії Примаченко він виніс із вогню голими руками. Де зараз вони зберігаються, чоловік не знає, каже: «Нам отчота ніхто не давав». Після тієї історії на душі лишився неприємний осад, та якби довелося, Анатолій би знову врятував Примаченко.
На ряднині у дворі Анатолія Харитоненка, сторожа Іванківського музею, у перший день повномасштабної війни лежало картин на кілька мільйонів гривень. Шедеври Марії Примаченко він виніс із вогню голими руками. Де зараз вони зберігаються, чоловік не знає, каже: «Нам отчота ніхто не давав». Після тієї історії на душі лишився неприємний осад, та якби довелося, Анатолій би знову врятував Примаченко.
Михайло
Шевченко
Цей процес відбувається не швидко і потребує участі вузькопрофільних спеці return (алістів та спеціально розроблених програм. За останні роки до фізичної реабілітації українських військових приєдналася велика кількість іноземних спеціалістів. Програми реабілітації для українських військових існують в Канаді, США, Німеччині, Ізраїлі та інших країнах.
Професійні кордони,
культурна чутливість,
а також безпека
та захищеність
На ряднині у дворі Анатолія Харитоненка, сторожа Іванківського музею, у перший день повномасштабної війни лежало картин на кілька мільйонів гривень. Шедеври Марії Примаченко він виніс із вогню голими руками. Де зараз вони зберігаються, чоловік не знає, каже: «Нам отчота ніхто не давав». Після тієї історії на душі лишився неприємний осад, та якби довелося, Анатолій би знову врятував Примаченко.
На ряднині у дворі Анатолія Харитоненка, сторожа Іванківського музею, у перший день повномасштабної війни лежало картин на кілька мільйонів гривень. Шедеври Марії Примаченко він виніс із вогню голими руками. Де зараз вони зберігаються, чоловік не знає, каже: «Нам отчота ніхто не давав». Після тієї історії на душі лишився неприємний осад, та якби довелося, Анатолій би знову врятував Примаченко.
Iнтерв’ю з експертом з містобудування/інклюзивності
На ряднині у дворі Анатолія Харитоненка, сторожа Іванківського музею, у перший день повномасштабної війни лежало картин на кілька мільйонів гривень. Шедеври Марії Примаченко він виніс із вогню голими руками. Де зараз вони зберігаються, чоловік не знає, каже: «Нам отчота ніхто не давав». Після тієї історії на душі лишився неприємний осад, та якби довелося, Анатолій би знову врятував Примаченко.
На ряднині у дворі Анатолія Харитоненка, сторожа Іванківського музею, у перший день повномасштабної війни лежало картин на кілька мільйонів гривень. Шедеври Марії Примаченко він виніс із вогню голими руками. Де зараз вони зберігаються, чоловік не знає, каже: «Нам отчота ніхто не давав». Після тієї історії на душі лишився неприємний осад, та якби довелося, Анатолій би знову врятував Примаченко.
На ряднині у дворі Анатолія Харитоненка, сторожа Іванківського музею, у перший день повномасштабної війни лежало картин на кілька мільйонів гривень. Шедеври Марії Примаченко він виніс із вогню голими руками. Де зараз вони зберігаються, чоловік не знає, каже: «Нам отчота ніхто не давав». Після тієї історії на душі лишився неприємний осад, та якби довелося, Анатолій би знову врятував Примаченко.
Анатолій Харитоненко
Експерт з містобудування/інклюзивності
На ряднині у дворі Анатолія Харитоненка, сторожа Іванківського музею, у перший день повномасштабної війни лежало картин на кілька мільйонів гривень. Шедеври Марії Примаченко він виніс із вогню голими руками. Де зараз вони зберігаються, чоловік не знає, каже: «Нам отчота ніхто не давав». Після тієї історії на душі лишився неприємний осад, та якби довелося, Анатолій би знову врятував Примаченко.
Зворотній зв'язок
Ідеї? Хочеш розказати свою історію? Залиш свої дані і ми з тобою зв’яжемось